о. Кирило Лесько
Роздуми до Слова Божого на вівторок XIV звичайного тижня



«Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха» (Мт 9, 36).
У книзі пророка Єзекиїла читаємо докір Бога пастирям, яких Він дав своєму народові: «Ви пили молоко, одягались у вовну, різали, що було гладке, овець же не пасли. Слабих овець ви не підсилювали, недужих не гоїли; ранених не перев'язували, розбіглих не завертали, загублених не шукали. Ви правили ними жорстоко й насильно. І розсипались вони без пастуха та й стали здобиччю усіх польових звірів. Вони розсипались. Блукають мої вівці по всіх горах та по всіх горбах високих; по всій країні розсипались мої вівці; ніхто за них не питає, ніхто їх не шукає» (Єз 34, 3-6).
Господь в Старому Завіті дав Обраному народові пастирів: начальників, старших, священиків, які повинні були піклуватися про цей народ, навчаючи його і ведучи до єдності з Богом. Натомість старші використовували свою владу для власної користі, про що красномовно і говорить пророк Єзекиїл. Уривок з сьогоднішнього Євангелія є наче продовженням промови Єзекиїла, в якому вказується на правдивого Пастиря - Ісуса Христа, який справді милосердиться над своїм народом, і віддає своє життя за своїх овець (пор. Йн 10, 11).
У Новому Завіті Ісус Христос дає владу і одночасно наділяє благодаттю пастирства покликаним до цього завданням віруючим. Ділиться, отже Христос, не лише владою, але й своєю любов’ю до народу Божого.
У суспільстві присутнє переконання, що священики – це люди, які шукають для себе вигідного життя і використовують свою паству для власного збагачення. Це переконання не виростає на голому місці, всі добре знаємо про певні випадки зловживання духовними матеріальних засобів, однак не можна не помітити, що існує переважна більшість священиків, які обмежуються найнеобхіднішим і працюють в парафіях, які ледь можуть їх прогодувати. Я знаю особисто православного священика, що в неділю служить в своїй парафії, а в будні дні працює на будівництві, щоб забезпечити свою родину. І таких священиків є багато. Що їх спонукає до того, щоб, не зважаючи на різні труднощі і проблеми, служити своїй пастві? Саме пастирська любов, якою Христос особисто ділиться з кожним священиком, коли йому уділяються священицькі свячення. Це Христовою любов’ю священики люблять свою паству, а ми бачимо в священиках віддзеркалення Христової пастирської любові.
Молімося ж за наших священиків, щоб вони являли нам справді Христову любов.