Молитовник призначений для усіх бажаючих, чиє серце прагне до тіснішої злуки з Богом та духовного вдосконалення за посередництвом Пресвятої Богородиці та св. Філомени. В ньому Ви знайдете дев’ятниці, акафісти, вервиці та інші молитви до св. Філомени та Пречистої Діви Марії.

Звичай молитися на шнурочках із вузлами чи нанизаними намистинами своїми витоками сягає ранніх віків християнства. Такий спосіб винику середовищі перших монахів – пустельників, які використовували для короткої молитвикусок міцної мотузки з вузлами, намистинамичи просто кісточками плодів, відділених однавід одної певним інтервалом. У Сирії християнизаклали свої перші монастирі і там почалимолитися, нанизуючи сушені зернята ягід нашнурочки. Саме від слова «верв», тобто мотузка,пішла назва вервиці.

«Наша епоха це епоха суєти й неспокою», пише відомий богослов й душпастир нашого часу о. Жак Філіп. Образ сучасної пересічної людини забіганої, завжди кудись поспішаючої і такої, якій постійно не вистачає пятнадцять хвилин, щоб «все» закінчити; знервованої, виснаженої, далекої від спокою, тиші, далекої від миру часто постає перед нами у постатях наших рідних, близьких чи знайомих, нерідко й у дзеркалі…

У щоденному житті найчастіше зустрічаємося з однією відвічною правдою Божою, про яку каже Еклезіаст вже в Старому Завіті (12, 7): „Порох вернеться до землі, що з неї взятий був, дух же вернеться до Бога, що його дав." Та й Апостол Павло мовить: „Призначено людині раз умерти, а потім Суд".

Біля підніжжя Апеннін, за сімдесят миль від Рима, розташоване місто Кашія, а недалеко від нього — село Рокка Поррена.

Дорогий читачу, не знаю, чи ти віриш у духів... Я не хочу обговорювати твої переконання щодо цієї теми, навіть мушу визнати, що й сам до того часу, поки переступив поріг Унівського монастиря, був недовірком у цій царині.

Упорядкував і примітками доповнив Григір Меріам-Лужницький.

У цій книзі описано мужні подвиги, спосіб дивного життя і вислови святих і блаженних Отців, щоб змагати з ними, в них вчитися і їх наслідувати тим, хто хоче провадити небесне життя і йти шляхом, що провадить до Небесного Царства. Втім треба знати, що святі Отці, ревнителі й наставники блаженного монашого життя, якось запалавши божественною і небесною любов'ю й нізащо мавши всі світські й земні блага та почесті, найбільше старалися про те, щоб нічого не робити напоказ. Маючи вщерть смиренности, вони самі переховувалися й приховували багато своїх подвигів: як вони звершували свій шлях за Христом.