Молодь часто ставить запитання щодо проблем розуміння любові. Появляються такі запитання: чим насправді є любов, які почуття її супроводжують і коли ми починаємо по-справжньому любити?
Чи любов - це стан ейфорії, який проявляється трепетом серця, коли бачимо кохану людину, безкритичним замилуванням нею чи спостереженням тільки її переваг і краси? Чи це є постійний добрий настрій, почуття, що додає окриленості й енергії, щоб переставляти гори? Ні, це закоханість.
Закоханість переважно (хоча це зовсім не є правилом!) є початковою фазою зв'язку, немов би вступом до любові. Через якийсь час перетворюється у щоразу зріліші відносини. Тоді помаленьку нам з носа спадають рожеві окуляри, починаємо бачити не тільки переваги, але й вади іншої людини. Відкриваємо не тільки те, що нас об'єднує, але й те, що різнить. Це є час довгих, щирих розмов, розповідей про своє життя, це час справжнього, правдивого пізнавання один одного. Якщо дана особа подобається нам щораз більше і приймаємо її, не зважаючи на ті риси, які для нас - невідповідні, якщо чутливо переживаємо її відсутність, то починається любов. Тоді любимо "когось", а не закохуємо-"ся".
Любов грунтується на трьох стовпах:
- пізнанні;
- прагненні добра для іншої особи;
- рішенні, що власне цю людину я обираю.
Любові повинне передувати пізнання іншої людини, бо неможливо любити когось, кого не знаєш. Доки не пізнаємо когось насправді, любимо не його, а наше уявлення про нього. Мусимо, отже, знати якою є насправді інша людина, аби могти її заакцептувати з всіма вадами і перевагами. Тоді в нас народжується прагнення добра для неї. І тоді, коли це прагнення є сильніше від нашого егоїзму, коли ми стаємо здатними відмовитися від себе, аби великодушно і безкорисливо жертвувати щось іншій людині, тоді можемо прийняти рішення.
Бо любов - це рішення. Про те, щоб взяти на себе відповідальність, щоб дбати про розвиток іншого, щоб прагнути йому добра. Це не вічна ейфорія і стан постійного напруження, бо любити - це не лише "відчувати", але насамперед "хотіти". Це саме тому у подружній присязі ми не кажемо, що будемо все життя кимось захоплені, але що будемо прагнути його добра і піклуватися про нього, що будемо готувати, виховувати дітей, що будемо дбати про нього, коли захворіє і будемо спільно з ним розв'язувати проблеми і розділювати радості, а також що те саме приймемо від нього. Ми зобов'язуємось до цього у присязі. Якщо б по-іншому розуміти любов, якщо б думати, що це почуття, котре повинно тривати, то близько 90% шлюбів були б укладені, щоб їх уневажнити.
Чи однак свідчить це про те, що правдива любов починається лише від моменту шлюбу від моменту складання присяги - від моменту прийняття цього рішення?
Ні, це є рішення, яке я приймаю щодо особи, з котрою я є, навіть якщо він чи вона ще не є моїм чоловіком чи дружиною.
Це рішення, котре має за фундамент пізнання іншої людини й прагнення їй добра, запроваджує нас до рішення перед вівтарем, а по суті це є одне і те ж рішення, та сама любов, тільки перед вівтарем визнана голосно і в присутності свідків як шлюбна присяга, котра чинить з двох людей подружжя.
Треба, отже, полюбити перед шлюбом, щоби вступити в статус подружжя у правді. Це не так, що одружуємось і раптово починаємо любити, бо ми прийняли рішення. Ні. Любов як рішення формується у нас поволі, росте, дозріває, аж доки не буде представлене співподругові і підтверджене у тайні подружжя.
Якщо прагнеш добра для свого хлопця чи дівчини безкорисливо, якщо стимулюєш його до того, щоб розвивався, якщо прагнеш його спасіння, а він прагне цього для тебе, то ваш зв'язок є зрілий і на добрій дорозі.
Така любов постає кожного дня, треба про неї дбати, над нею працювати і про неї молитися, вона не приходить як буря. Правдива любов є тиха, майже непомітна, часами вимагає великої праці і самозречення. Будується її помаленьку. Аж одного дня ми зауважуємо, що маємо величну будівлю, що не можливо далі без цієї любові жити, і є бажання її постійно будувати впродовж життя.
Ну і тоді лунає пропозиція одружитися.
Кася і Томек
Переклад з польської Уляна Журавчак
Джерело: adonai.pl

http://www.dyvensvit.org/