Молитва — це вагома складова фундаменту, на якому будується життя цілої Церкви та життя поодиноких церковних громад-парафій, не кажучи вже про життя у Христі кожного християнина. Так, учні Христові від самих початків Апостольської Церкви перебували у «повчанні апостолів», «ламанні хліба» та «молитвах» (Дії 2:42). Перші християни добре розуміли важливість молитви.

Молитва згідно Григорія Ніського — це «керманич хору християнських чеснот», бо «жодна із чеснот не є сталою без молитви». «Чеснота молитви звершує таїнство нашого єднання з Богом, і вона є зв’язком розумних створінь із Творцем» — навчав Григорій Богослов. «Постійно моліться» — наголошує апостол Павло.

Молитва — це піднесення душі й серця до Бога. Однак, доки ми живемо в тілі, на землі, молитва наша, природно виражається у різноманітних зовнішніх формах. Це і коліноприклоніння, і хресне знамення, і возношення рук, і використання різноманітних богослужбових жестів та обрядів.

Що таке молитва?

Це наша особиста розмова з Богом, спілкування з Ним на одинці чи колективно в спільноті. Апостол Іван дав таке визначення молитви: «І це є сміливість, яку маємо до нього (Ісуса), бо якщо чогось попросимо по його волі, вислухає нас. І якщо знаємо, що вислухає нас в чому лиш попросимо, знаємо, що одержуємо те, що просили ми в нього» (1 Ів 5:14, 15). Апостол Павло каже наступне про молитву: «Нічим не журіться, але в усьому молитвою і благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові» (Фил. 4:6).

Чому слід нам молитися?

Святе Письмо навчає, що молитва — це заповідь Господня і привілей для християнина.

Ісус дав заповідь молитви: «Просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам; бо кожний, що просить, отримує; а той, що шукає, знаходить; і тому, що стукає, відчиняють» (Мат. 7:7, 8). «Говорив же (Ісус) притчу до них, як треба завжди їм молитися і не піддаватися...» (Лк. 18:1). «Завжди радійте, безпереривно моліться, за все дякуйте: бо це божа воля в Ісусі Христі щодо вас» (1 Сол. 5:17). «В молитві будьте терпеливі, чуваючи в ній з подякою» (Кол. 4:2).

Згідно слів Ісуса, записаних євангелістом Іваном, молитва — це наш привілей: «Дотепер ви не просили нічого в моє ім’я. Просіть — і одержите, щоб ваша радість була повною» (Ів 16:24). Апостол Павло каже про привілей молитви: «Приступім, отже, сміливо до престолу ласки, щоб одержали ми милосердя і знайшли ласку для своєчасної допомоги» (Єв 4:16).

Чи Ісус дав конкретні вказівки стосовно молитви?

Ісус дав християнам на всі віки зразок молитви, яку ми знаємо як молитву «Отче наш», яку можемо прочитати в Луки (1:2-4) та Матвія (6:9-13). Цією зразковою молитвою Ісус нас навчив, з яких складових моментів слід будувати молитву, а саме: звернення по імені до Бога, звеличення Бога, підпорядкування Божій волі, прохання, прикінцева прослава.

Яку тілесна постава і жести мають супроводжувати нашу молитву?

Це передовсім постава стояння на ногах (Мк. 11:25) і молитва навколішки із схиленим обличчям додолу (Мт 26:39). Перші християни адресували свої молитви до Отця Небесного, проказуючи молитви «в ім’я Ісуса з Назарету», а також — до Христа «в Його ім’я» (пор. Мат. 6:9, Іван 16:23, 15:16, Дії 12:5). Лиш згодом, вкінці першого століття, оформилась сучасна тринітарна формула молитовної прослави Бога, на зразок: «Слава Отцю і Сину і Святому Духові, тепер і повсякчас і на віки віків, Амінь».

Євангелист Іван подає наступний наказ Ісуса — впевнено просити у молитві необхідних ласк: «Дотепер ви не просили нічого в моє ім’я. Просіть — і одержите, щоб ваша радість була повною» (16:24). «Просити в ім’я Ісуса» — означає молитися, аби наше життя і прохання, в першу чергу, були у згоді з Божою волею, а Бог відповідає на наші молитви не задля наших заслуг, а задля спасительних заслуг Христа Спасителя.

У чому сила та могутність нашої молитви?

Сила нашої молитви у нашій співдії з Божою благодаттю та нашому особовому спілкуванню зі Святим Духом як з Богом. Апостол Павло так про це сказав: «Постійно моліться Духом усякою молитвою і благанням» (Еф. 6:18). У посланні апостола Юди також сказано: «моліться в Святім Дусі» (Юд 20).

Також християнська молитва характеризується «вірною настановою» (молитовною поставою людського духа), яка визначається згідно Святого Письма, як: шанобливе благоговіння перед Богом, відважність, наявність віри у Бога, вдячність, витривалість, покладання остаточної надії на Бога у наших справах, щирість/чесність, відкритість до Бога, упевненість що Бог вислухає нашу молитву.

Коли слід молитися? Чи існує певний припис щодо часу молитви?

Християни покликані молитися постійно, у будь-який час і при кожній нагоді на словах чи в своєму дусі (молитвою у розумі та серці) (пор. Лк. 18:1; Кол. 4:2; Еф 6:18). У своєму земному служінні Христос і Його апостоли мали звичай розпочинати і закінчувати кожен день ранішньою і вечірньою молитвою (пор. Мк. 1:35; Дії 3:1).

Які існують види християнської молитви?

У Святому Письмі знайдемо згадку про три основні різновиди християнської молитви, а саме: індивідуальну молитву на одинці з Богом, спільну молитву зібраних разом учнів Христових, заступницьку молитву за потреби інших людей (присутніх поряд чи відсутніх). А також згадується молитва-благання, молитва-прохання, молитва-подяки, молитва-прослави Бога (пор. 1 Тим. 2:1).

Ісус навчав своїх учнів про необхідність особистої молитви наодинці (пор. Мт. 6:6), яка поглиблює особове спілкування з Богом. Учні Христові показали приклад вагомості спільної молитви на християнських церковних зібраннях (пор. Дії 4:24; 12:5,12; Еф. 5:19,20). Апостол Павло ревно закликав учнів Христових до молитви такими словами: «наповняйтеся Духом, говорячи собі в псальмах, і співах, і духовних піснях, виспівуючи і співаючи в ваших серцях Господеві, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в ім’я нашого Господа Ісуса Христа» (Еф. 5:19,20). Зі слів апостола Павла бачимо, що перші християни у контексті молитви вживали псальми Давида, співали побожних пісень, дбали про належний «молитовний настрій» свого духа. Також у житті апостола Павла бачимо яскравий приклад заступницької молитви один за одного Христових учнів (пор. Дії 20:36).

Які умови того, що Бог вислуховуватиме наші молитви?

Перша вимога до нас: слід просити те, що згідне з Божою волею (пор. 1 Ів 5:14). А про волю Божу дізнаємося таким чином: «Якщо перебуватимете в Мені і Мої слова в вас перебуватимуть, що тільки хочете, просіть, і буде вам» (Євангелист Іван 15:7).

Друга вимога до нас: слід просити з вірою у Бога (пор. Мт. 21:22). «Без віри неможливо догодити Богові» (Єв. 11:6).

Як Бог, згідно Святого Письма, відповідає на наші молитви?

«Так» — для добрих справ (Пс. 85)

«Ні» — для шкідливих справ (Яків 4:3)

«Почекай» — і подивись чи твоє бажання продиктоване справжньою мудрістю чи житейською гордістю (пожадливістю) (пор. Лк 11:8).

Які існують перешкоди для нашої молитви? Що в нас робить наші молитви «неефективними»?

Наші молитви стають «неефективними» (просимо і не отримуємо), згідно Святого Письма, оскільки в нашому житті присутні наступні перешкоди: не висповіданий гріх (без покаяння у ньому і бажання змінювати своє життя згідно з Божими заповідями), невірні мотиви для молитви («не на добро просите, а щоб розтратити на ваші пристрасті» Яків 4:3), брак віри що отримаємо (пор. Мк 11:24,25), наявність проблем у сімейних стосунках (невирішені образи та інші які руйнують мир у стосунках — пор. 1 Пт. 3:7), брак любові та милосердя у серці до ближніх (пор. Пр. 21:13).

Про які речі слід молитись в першу чергу християнам?

Християни, в першу чергу, у своїх молитвах просять про наступні речі: про Божий дар спасіння для себе і своїх ближніх; за розширення Божого Царства у світі; за дар мирного життя у державі; за церковну і світську владу (пор. 1 Тим. 2:1-3); за покликання (священичі, чернечі) та місіонерів по цілому світі, за «переслідуваних і гнаних за правду» Божу по цілому світі; за «хліб насущний», дар «Божої мудрості», за хворих і немічних людей. Те, що ми завершуємо наші молитви єврейським словом «Амінь», пригадує нам, що ми поручаємо наші молитви, потреби і себе самих Богові, й очікуємо відповіді, яка буде відповідати Божій волі.

Загалом, слід сказати що християнин, який не молиться взагалі, або час-до-часу звертається до молитви, не перебуває «у Христі» та «Божій волі», і не може сподіватися, що Бог стане для нього «місцем захисту» у сприятливий або скрутний час (пор. Пс. 91). Без молитви не можливо будувати нормальне християнське життя, і не можна сподіватися, що наша парафія стане справжньою спільнотою братів і сестер у Христі.