Ваше життя залежить від того, як ви його собі уявляєте.

А оскільки ваше уявлення про життя впливає на те, як ви розпоряджаєтесь своїм часом, грошима і талантами, то воно є визначальним для вашого життя і вашої долі.

 Якщо ви прагнете зрозуміти своїх ближніх, запитайте як вони уявляють своє життя? Ви побачите, що однозначної відповіді не дасть ніхто. Як тільки не називали життя люди, яких опитав я: цирком, мінним полем, атракціоном, загадкою, симфонією, подорожжю і танцем. Люди називали життя каруселлю, яка «кидає вами вгору і вниз, а деколи просто крутить по колу», «некерованим швидкісним велосипедом» або колодою карт «яку ми самі собі розкладаємо».

А які асоціації викликає у вас слово «життя»? Що спадає вам на думку? Те, з чим у вас асоціюється життя є його прообразом. Воно відображає ваше розуміння того, як влаштоване життя і ваших очікувань від нього. І хочете ви цього чи ні, але ви відкриваєте його іншим з допомогою свого зовнішнього вигляду, одягу, зачіски і навіть татуювань.

Ваша бачення життя впливає на вас більше, ніж ви усвідомлюєте. Воно визначає ваші очікування, цінності, ставлення до людей, а також цілі і пріоритети. Ті, хто вважає своє життя «святом» люблять розваги, а ті хто називає його «перегонами» цінують швидкість і вічно кудись поспішають. Люди, які вважають своє життя «змаганням», очевидно цінують витривалість. Ті ж, кому важливо перемагати, зазвичай називають своє життя «битвою» чи «грою».

А чим є життя для вас? Можливо прийшов час переглянути свої уявлення і поглянути на своє життя в християнському світлі. Адже в Біблії сказано: «Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рм 12,2).

Відповідно до Святого Письма ми можемо вважати своє життя випробуванням, довіреним нам майном татимчасовим дорученням. Ці ідеї лежать в основі цілеспрямованого життя. Ми розглянемо перші дві в цьому розділі і третю в наступному.

Життя на землі – це випробування. Таке визначення життя згадується у багатьох біблійних історіях. Бог постійно випробовує людські характер, віру, покірність, любов, відданість і вірність, а такі слова яквипробування, спокуси, очищення вживаються у Біблії понад 200 разів. Так, Бог випробовував Авраама, наказавши принести в жертву свого сина Ісаака. Бог випробовував Якова, змусивши відслужити вдвоє довше, щоб отримати Рахіль собі в дружини.

Деякі біблійні персонажі, такі як Адам з Євою та Давид не змогли пройти Божі випробування. Проте Біблія розповідає також про тих, кому це вдалося, зокрема про Йосифа, Рут, Естер і Даниїла.

Випробування є невід’ємною частиною людського життя. Бог посилає людям певні випробування щодня у вигляді злетів і падінь, хвороб і розчарувань чи навіть погоди! Він очікує на вашу реакцію і розраховує на те, що ви зробите правильний вибір у кожній конкретній ситуації. Тому випробування слід сприймати з вдячністю: як слушну нагоду попрацювати над собою.

Серед усіх можливих випробувань є такі, які Бог посилає частіше за інші. До таких належать великі переміни, невиконані обіцянки, складні проблеми, невислухані молитви, несправедлива критика і навіть безглузді трагедії. На прикладі свого життя я зрозумів, що Бог випробовує проблемами мою віру, пристрастями мою надію, а людьми – мою любов.

Одним з найскладніших випробувань є випробування віри, коли нам здається, що Бог нас покинув. Деколи Бог навмисне віддаляється, щоб випробувати силу нашої віри. Таке випробування пережив цар Єзекія. В Біблії сказано: «Бог його покинув, щоб випробувати його й довідатись про все, що в його серці» (ІІ Хр 32,31). Хоча Єзекія знайшов ласку в Божих очах і йому у всьому щастило, проте у найвідповідальніший момент Бог покинув його. Так Він зміг виявити людські слабкості Єзекії і підготувати його до великих звершень.

Коли ви зрозумієте, що життя – це випробування, то починаєте зважати на всі складові цього випробування. Ви починаєте шукати всіх можливих нагод для того, щоб рости і розвиватися у вірі. Маючи нагоду довести Богові свою віру, надію чи любов, ви починаєте цінувати той час, який вас відведено. Адже другого шансу у вас не буде.

 Позитивний бік у тому, що Бог хоче, щоб ви пройшли крізь усі свої випробування. Для цього ви завжди отримаєте відповідну благодать від Нього. В біблії сказано: «Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувало понад вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу ї перенести» (І Кр 10, 13).

Щоразу як ви проходите випробування, Бог це бере до уваги і думає як винагородити вас у вічності. Апостол Яків говорить: «Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять» (Як 1,12).

Земне життя є майно, довірене нам на певний час. Це друга життєва метафора, взята з Біблії. Бог наділяє нас тими чи іншими дарами і засобами, ввіряючи їх нашій турботі і піклуванню. Все це не належить нам; ми лише користуємося довіреними нам благами протягом певного часу. Це поняття управління, розпорядження довіреним нам майном починається з визнання того, що усі та все на землі належить Богові. В Біблії написано: «Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці» (Пс 24, 1).

Живучи на землі, ми так ніколи і не володіємо нічим по-справжньому. Бог просто дає нам у позику деяке майно на той час, поки ми тут. До нашого народження воно належало Богові, а після нашої смерті Він віддасть його комусь іншому. Нам, натомість, надається можливість покористуватися ним під час земного життя.

Коли бог створив Адама і Єву, то доручив їм опікуватися всіма створіннями своїми і призначив їх опікунами всього Свого майна: «І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бут 1,28).

Перша справа, доручена Богом людям, полягала в тому, щоб розпоряджатися і управляти всім тим, що Він створив на землі. Це завдання ніколи не відмінялося і залишається частиною нашого нинішнього призначення. Ми повинні сприймати все довкола як дар від Бога або як щось, дане нам у позику. Всі ті блага, які нас оточують, слід розглядати як Боже майно, тимчасово довірене в наше користування. У Біблії написано: «Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?» (І Кр 4,7).

Кілька років тому нам з дружиною випала нагода провести незабутню відпустку на Гаваях. Цим ми завдячували нашим друзям, які гостинно запропонували нам пожити деякий час у їхньому домі. Так у нашому розпорядженні опинився цілий особняк! Чого ми тільки там не робили: хлюпалися в їхньому басейні, виїдали їхню їжу, повимазували їхні рушники, засмальцьовували їхній посуд і збивали купу пороху, вистрибуючи по ліжках! Проте ми не ні на мить забували, що ми в чужому домі, і що ми несемо за нього відповідальність. Так ми провели час у місці, що нам не належало.

Сучасне суспільство стверджує, що людина ніколи не почне піклуватися про те, що їй не належить. Проте християни живуть за вищим принципом: «Оскільки це майно належить Богові, я повинен піклуватися про нього щонайкраще». Біблія говорить: „Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний" (1 Кор. 4, 2). Ісус часто говорив, що життя дане нам на якийсь час, і розповідав безліч притч, щоб показати відповідальність людини перед Богом. У притчі про таланти (Мт. 25, 14-29) якийсь купець, від'їжджаючи у справах, довірив своє багатство слугам. Повернувшись, він подивився, наскільки відповідально вони поводилися, і винагородив кожного з них по заслугах: «Гаразд, слуго, добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого» (Мт 25, 21).

В кінці життя нас також оцінять і винагородять відповідно до того, наскільки відповідально ми розпоряджалися тим, що довірив нам Господь. Як бачимо, все, що ми робимо, навіть елементарні повсякденні обов'язки, мають наслідки, що тягнуться у вічність. Якщо ми до всього на землі відноситимемося як до довіреного нам майна, Бог обіцяє нам три непроминаючі винагороди. По-перше ви отримаєте боже схвалення: він похвалить вас. Далі ви отримаєте нове, відповідальніше призначення: «Над великим тебе поставлю». І, нарешті, вас нагородять великим святкуванням, влаштованим на вашу честь: «Увійди в радість пана твого!»

Більшість людей так і не розуміють, що гроші одночасно є і випробуванням, і тимчасово довіреним нам майном. З їх допомогою Бог вчить нас довіряти Йому, і для дуже багатьох саме гроші є найсерйознішим і найважчим випробуванням. Бог стежить за тим, як ми витрачаємо свої кошти, щоб побачити, наскільки ми надійні й вірні. Святе Письмо свідчить: «Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве?» (Лк 16,11).

Це особливо важлива істина. Бог говорить, що існує прямий взаємозв'язок між тим, як я витрачаю свої гроші, і якістю мого духовного життя. Від того, як я розпоряджаюся своїми коштами („земним багатством"), залежить, чи може Бог довірити мені Духовні благословення („багатство істинне"). Подумаймо: а раптом наше відношення до грошей заважає Богові зробити у нашому житті значно більше? Чи можна спокійно довірити нам духовні багатства?

Ісус сказав: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк 12, 48). Ісус говорив: „Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають" (Лк. 12:48). Життя - це і перевірка, і тимчасово довірене нам майно, і чим більше нам дано, тим більшої відповідальності чекає від нас Бог.

http://www.livingrosary.org.ua/saviorway/items/zhittja-v-bozhij-perspektivi.html