Наступним днем Пасхального Тридення є Велика (Страсна) П’ятниця. В цей
день не відправляється Євхаристія. Відбувається літургія Господніх
Страстей, в центрі якої знаходиться закритий хрест, на якому відбулася
перемога Господа над гріхом, смертю та сатаною.
В перших віках християнства по-особливому підкреслювалося, що хрест є
знаком перемоги, а не лише страждання та смерті. Христос на хресті був
одягнений в царські або священицькі шати. Тому в днях особливого
переживання муки Ісуса цей тріумфуючий хрест закривали. Відкривали його в
момент перемоги Ісуса смертю на хресті, тобто у Велику П’ятницю.
Цей звичай залишився і до сьогодні, хоча нині в зображенні Ісуса на
хресті більш підкреслюються Його страждання. Церква хоче нам показати,
що страждання і смерть Ісуса є тайною, бо по-людськи Ісус був
переможений, однак насправді це Він став переможцем . Своїм стражданням
та смертю Він переміг смерть вічну. Це є великою тайною нашої віри.
Під час літургії Господньої Муки відбувається адорація хреста, який
урочисто вноситься до храму. Вшанування хреста відбувається так, як в
перших віках християнства: можна до нього торкнутись чолом, можна його
поцілувати. В цьому хресті бачимо Голгофський хрест, на якому помер
Господь. Тому під час літургії Великої П’ятниці приклякаємо перед ним та
вшановуємо з такою ж вірою, з якою ми вшановували б хрест на Голгофі.
Поклоніння хресту означає, що для нас немає нічого ціннішого понад
Христа, понад Його смерть і Воскресіння. Також впродовж усього дня
Великої Суботи, аж до Пасхальної Вігілії, приклякаємо перед хрестом,
віддаючи йому глибоку пошану.
Велика П’ятниця є днем, який потрібно переживати в пості, молитві та
святій тиші. На жаль, багато людей забувають про ці важливі елементи,
зосереджуючись лише на зовнішніх приготуваннях до святкування Великодня.
Адже у Велику П’ятницю Христос віддає за нас своє життя. Тому на знак
єдності з Ним ми повинні з любов’ю брати участь у Його стражданні через
піст та відречення. Це добре, що внаслідок цього ми ослаблені, бо саме в
цьому полягає піст, щоб відчувати біль, голод і слабкість тіла. Церква є
Нареченою Христа, яка хоче переживати те, що Її Наречений – Ісус:
переживає муку, страждання, відчуває слабкість тіла, виснаженого голодом
та болем. Ми теж можемо разом з Христом це відчути. Якщо Його дійсно
любимо, то будьмо з Ним солідарні. Ісус говорив: «Прийдуть дні, коли
заберуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні» (Лк 5, 35).
Саме у Велику П’ятницю забрали нам Господа, тому цей час є часом посту,
мовчання та зосередження серця на Господі.
Винуватцями страждань і смерті Господа є не лише особи, що
безпосередньо видали Його на смерть, а й усі грішники, тобто кожен з
нас. Ми є відповідальними за страждання Христа. Св. Франциск з Ассізі
говорив: «Ні, не біси Його розіп’яли, це ти з ними розіп’яв Його, і
продовжуєш розпинати, насолоджуючись поганими звичками та гріхами».
Дивлячись на хрест, можемо усвідомити вагу кожного гріха, тому що його
ціною є смерть Ісуса на хресті. Отож докладаймо всіх зусиль, щоб
боротися проти спокус та гріха. Автор Листа до євреїв закликає не падати
духом у цій боротьбі, а дивитися на Господа, який витерпів від
грішників настільки великий спротив проти себе (Див. Євр 12, 3). «Ви ще
не протиставились до крови в боротьбі проти гріха», - (Євр 12, 4) пише
він далі, підкреслюючи, що ця боротьба іноді вимагає величезних зусиль.
Чи докладаємо такі зусилля в боротьбі проти спокус, поганих звичок, вад?
Чи не здаємося іноді дуже легко? Споглядаймо з вдячністю та любов’ю на
хрест – ось ціна нашого спасіння, ось ціна, яку заплатив Господь за наші
гріхи!
Нехай участь в літургії Великої П'ятниці та дух відречення і посту
дозволять нам більше наблизитися до Спасителя, полюбити Його Муку і
прийняти дар Спасіння.
Католицький Медіа-Центр
|
