Дивно,
що 100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо
в церкві, і такою малою - коли залишаємо її на ринку.
Дивно, що
година, проведена за читанням молитов, поминаючи Бога, нам здається
такою довгою, а година, проведена біля телевізора - такою короткою.
Дивно, що, читаючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як у розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труд…нощів.
Дивно,
що ми так радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і
скаржимося, коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що
нам так важко змусити себе прочитати хоча б одну главу Біблії, і так
легко ми читаємо сто сторінок роману, що сподобався.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть в перші ряди, а в церкві - в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити одну молитву, і ми так легко запам'ятовуємо і переказуємо чутки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, і нам так важко повністю увірувати в написане в Слові Божому.
Дивно, що кожен з нас бажає увійти в Рай і не хоче обтяжувати себе стараннями для його набуття.
Дивно,
що майже кожен з нас одночасно є і суддею та адвокатом: коли мова йде
про чужі гріхи - ти суддя, а коли мова йде про власні гріхи - ти
адвокат.
Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен з нас вважатиме їх актуальними для інших і не маючими відношення до самого себе.
