Святе Письмо – основа життя християнина

Любов є основою всього християнського життя. Ось тому, щоб наші взаємини не руйнувалися, щоб наша любов зростала потрібно стежити за нашою мовою: з одного боку, щоб не говорити чогось поганого, а з іншого – щоб уживати ті мовленнєві форми, які свідчать про нашу повагу і добре ставлення до нашого співрозмовника. Це проявляється на мовленнєвому рівні у люб'язній розмові, про яку говорить апостол Павло (Кол. 4, 5).

Також характерною ознакою всього життя християнина є його спрямованість на Бога. Зі слів апостола Павла ми бачимо, що всі свої справи, а головно, все те, що ми говоримо, повинні говорити в ім'я Боже (Кол. 3, 17). Аналізуючи і зіставляючи зі сказаним увесь мовленнєвий етикет християн, можемо прийти до висновку, що християни, вживаючи етикетні форми слів вкладають у них певну теологічну позицію, що, звісно ж, основується на Святому Письмі. Так, якщо в етикеті громадян України зафіксована сама доброзичливість як побажання чогось доброго, то християни у своїй мові, головно в етикеті спілкування, виявляють свої релігійні переконання. Завдяки цьому факту виникає та особливість, яка й становить різницю між світським і церковним етикетами.

Також у Святому Письмі як основі морального життя християн простежується багато застережень щодо мовленнєвого антиетикету. У цьому сенсі говоримо про різні вирази і фрази, що направлені на сіяння роздору, хаосу, а що найголовніше, заперечують кардинальну християнську чесноту – любов. Так, апостол Павло застерігає, щоб не вживати прокльонів, наклепів і сороміцьких слів (Кол. 3, 8), бо це все є прикладом низької культури. Свідченням того, що мовленнєвий антиетикет є великим злочином проти любові, є існування приписаних кар за його використання.

Отож кожний християнин, визнаючи Біблію за авторитет, керується ним у прийнятті своїх життєвих рішень. Також під впливом Святого Письма формуються етикетні норми спілкування, виявляючи основний лейтмотив – основу, на якій вони будуються – любов, пошану і люб'язність між людьми.

Спілкування християн у стандартних етикетних ситуаціях

Сукупність усіх можливих етикетних формул утворює систему мовного етикету кожної нації. До нього входять етикетні фрази усіх прошарків населення: розмежовані за своїм віковим складом, уподобаннями, а також релігійною специфікою.

Перебуваючи у тісній взаємодії з богослов'ям, християнський мовленнєвий етикет не тільки набуває рис високої культури, а ще й виявляє ті християнські ідеї, які сповідують християни. Тому саме в ньому, на відміну від світського мовленнєвого етикету, ми бачимо глибину богослов'я.

Майже кожна розмова чи зустріч має чітко сформований початок і закінчення. Це більшою мірою стосується мовленнєвого виміру. Так, на початку розмови зазвичай люди вітаються. Кожне таке вітання залежить від ситуації, особи і часу, коли ця розмова чи зустріч відбувається.

Характеризуючи вітальні фрази християн, можемо побачити їхню різноманітність та насиченість богословським змістом. Семантика таких вітань представляє релігійну спрямованість християн.

Найпоширенішою вітальною фразою серед християн є Слава Ісусу Христу! Це дослівний переклад латинського етикетного виразу Laudеtur Jesus Christus! Свого часу монахи-єзуїти переклали його українською мовою. Цим етикетним виразом християни послуговуються, коли зустрічаються одні з одними, коли починають свою розмову. Завершення розмови теж ознаменовується цією фразою. У простонародній мові часто буває скорочення чи усічення цієї привітальної етикетної сполуки слів. Часто можемо почути, особливо у сільських місцевостях, головно гірського Прикарпаття, що християни, вживаючи скорочений варіант вітання Слава Ісусу Христу!, кажуть Слава Йсу Христý! або частіше Слáвайсу! Відповідаючи, християни кажуть Слава навіки! У цьому випадку це неточний переклад латинської фрази In saecula saeculorum!, що в дослівному перекладі означає У віки віків! Часто християни, відповідаючи на вітання, можуть поширювати етикетну форму-відповідь на зразок Слава навіки Богу! або Слава навіки Богу Святому! Теж можна чути ще й інші подовження від поодиноких людей: Слава навіки Богу в честь Діви Марії! Ця фраза, особливо її друга частина, є досить незвичною для загалу. Проте, щоби люди не розширювали чи скорочували цієї етикетної мовленнєвої формули, стандартними вітальними фразами прийнято вважати Слава Ісусу Христу!, на що потрібно відповідати Слава навіки! Ця етикетна формула вживається в часі, що є поза періодом святкуванням різдвяних і великодніх торжеств.

Різдвяному часу, що охоплює собою період від Різдва до Стрітення (від 7 січня до 15 лютого) характерне християнське вітання Христос народився!, на що у відповідь чуємо Славімо Його! Стосовно цього різдвяного вітання простежується певна розбіжність: як в усному мовленні, так і в писемному. В усному мовленні можемо почути Христос ся рождає!, Христос рождається!, Христос родився! тощо. З аналізу писемних джерел виокремлюються два варіанти цієї етикетної фрази: Христос народився!, Христос рождається!

В усному мовленні уніфікувати цю етикетну фразу дуже важко, оскільки люди вітаються так, як вони вже звикли. Проте, напевно, потрібно починати уніфікацію з писемного мовлення. Проблема тут полягає у ставленні до старослов'янізмів у мові, а також у богословському осмисленні самого вітання. Слово рождається є дієсловом недоконаного виду, що позначає тривалість дії. А це, своєю чергою, більш точніше відображає християнське віровчення, згідно з яким Бог є позачасовим. Тому для християн Він постійно родиться, найперше у їх душах. Проте це слово є старослов'янізмом, оскільки у ньому присутнє буквосполучення жд. А ставлення до старослов'янізмів серед науковців і богословів у літературній і богослужбовій мові є неоднозначне. Одні стверджують, що потрібно затримати церковнослов'янську мову в ширшому вжитку, інші ж наполягають на кваліфікованому перекладі, усвідомлюючи всю складність, а в поодиноких випадках і неможливість точного перекладу. Слово народився є дієсловом доконаного виду і в семантиці етикетного виразу бере участь ствердження історичного народження Христа, що тільки частково відповідає християнському віровченню.

Тож важливо тут враховувати всю глибину богослов'я, що криється у цьому етикетному виразі.

Як подають писемні джерела, етикетна форма відповіді на різдвяне привітання має теж свої розбіжності. Так, маємо Славіте Його! і Славімо Його! У першому випадку дієслово славіте ‒ у формі наказового способу другої особи множини, у другому випадку дієслово славімо ‒ у формі наказового способу першої особи множини. Доцільніше вживати фразу Славімо Його!, адже вона ідейно об'єднує як того, хто вітається, так і того, хто відповідає на вітання. А слово славіте відсторонює особу, яка відповідає на вітання, від участі у виконанні цього наказу. Тому складається враження, що ця особа не є християнином або не хоче брати участі у прославі новонародженого Христа.

Ще одною етикетною фразою, що присутня у різдвяному часі, є Христос хрещається/хрестився! Відповідаючи, християни кажуть У ріці Йордані! Цей вираз не є апробований Церквою як офіційне вітання в часі від Богоявлення (19 січня) до його відання (до 27 січня), тому його важко знайти в катехитичній чи навчальній богословській літературі. Проте він активно функціонує в розмовній мові.

У великодньому часі (від Воскресіння до Вознесіння) християни вітаються таким привітом: Христос воскрес! на що відповідають Воістину воскрес! У цьому випадку простежується певна одностайність. Хоча і тут не обходиться без винятків. Скажімо, в усному мовленні інколи буває так, що в прислівнику воістину чується подовження букви н. Ця помилка трапляється під впливом прислівника істинно, з яким сплутують це слово. Проте семантика слова воістину означає направду, дійсно, справді. Тому лексема воістину похідна від іменника істина.

За своєю суттю великоднє вітання тільки стверджує історичний факт Христового воскресіння, слово воскрес є дієсловом доконаного виду. Проте, згідно зі старослов'янським варіантом, ця етикетна формула виглядає так: Христосъ воскрéсе! Вона виражає більш глибинно християнське богослов'я, яке говорить, що Бог завжди воскресає, оскільки є поза часом. Проте, саме цей варіант великоднього вітання вже важко відновити.

Цими етикетними фразами християнами вітаються. За допомогою них вони також і прощаються. Це особливість мовленнєвого етикету християн, оскільки у світському мовленнєвому етикеті громадян України спостерігається певне розрізнення між вітальними і прощальними етикетними фразами.

Христос посеред нас! – ще одна етикетна фраза, якою послуговуються християни. Щоправда, вона не така поширена, як попередні, уже розглянуті. Як відповідь у християн звучить І є, і буде! Така формула мовленнєвого етикету більшою мірою присутня у вітанні між священнослужителями. При цьому вони цілують один одного три рази у рамена. Нею також послуговуються священнослужителі в часі Святої Літургії, головно під час молитви "Вірую", а також коли дають цілувати вірним священні речі: Євангеліє, хрест, чи коли їх мирують.

Відповідної етикетної фрази вимагає та ситуація, коли людина перебуває при праці. Тут християни послуговуються виразом Боже, помагай! Це вітання має дуже широку варіантну базу. Великою мірою до цього спричинився вплив діалектів. Найпоширенішими варіантами цієї фрази є такі: Бог на поміч! Богпоміч! Помагай Біг тобі! Помагай, Біг! Біг, помагай! Помагайбіг! Магайбі! Помагай, Боже! Боже, поможи! Багато з цих етикетних виразів кваліфікуються у словниках як застарілі. Уся ця варіантність не є усталеною нормою етикету спілкування. Вона є відображенням повсякденного мовлення християн. Послуговуються цією етикетною формулою люди всіх вікових категорій. Також до цього випадку належить фраза Дай, Боже, щастя!, на яку, як і на попередні, відповідають Дай, Боже, здоров'я!

У цьому вітанні ми бачимо спрямованість етикету, що виражається у побажанні. Найперше тут бажається Божої допомоги для тої праці, яку виконує людина. Це ми бачимо в першій фразі з її різними варіантами. У другому випадку простежується побажання щастя від тієї праці, яка виконується. Як відповідь на ці вітальні фрази звучить побажання здоров'я як запоруки щасливого життя.

Бажання здоров'я звучить також і при інших нагодах. Так, якщо хтось комусь зробить добре діло, то йому кажуть: Дай, Боже, здоров'я. У творі Уласа Самчука "Марія" можна знайти скорочений варіант цього виразу ‒ Дайбоздоровля! У цьому творі знаходимо ще інший варіант графічного передання цього виразу на письмі: Дай-бо здоровля!

У вжитку християн є багато етикетних мовленнєвих фраз, які не потребують, щоб хтось на них відповідав, хоча можуть бути зверненими до конкретної особи. Тому в їх реалізації бере участь тільки одна людина. Це фрази, які застосовуються у різних мовленнєвих ситуаціях. Їхня кількість є дуже великою. Найпоширеніші з них такі: Бійся (побійся, бійтесь, побійтесь) Бога! – вираз, що вживається як застереження, прохання не робити, не казати чого-небудь; Бог дасть (Дасть Бог) – а) є присутній у християн як підбадьорення, щоб надіятися на Божу допомогу; б) уживається як відмова тому, хто просить що-небудь. У цьому другому значенні вживається також йому синонімічний вираз Бог заплатить. У цьому випадку простежується схожість з польською мовою, в якій цей вираз присутній. Бог з ним (нею, ними) – вираз на означення згоди, примирення, прощення: хай так буде, дарма тощо. Бог з тобою (з вами) – а) уживається на означення здивування, заперечення, докору тощо; б) уживається як заспокоєння у значенні не треба (гніватися, сердитись, плакати, робити необдумані вчинки). Борони (боронь) Боже!; Крий Боже!; Не дай Боже! (Не дай Бог!); Не приведи Боже!; Нехай (хай) Бог боронить (милує)! – вживається для вираження небажаності, заперечення чого-небудь; З Богом – уживається як побажання успіху, хай щастить. Воно є альтернативою у християн до подібного світського виразу Ні пуху, ні пера, що часто є у вжитку як молоді, так і старших. Ради (заради) Бога – дуже прошу, будь ласка. У цьому значенні знаходимо ще одну фразу ‒ Заради всіх святих (я тебе прошу); Слава Богові (Богу) – а) (у значенні присудка) добре, гаразд; б) (у значенні вставних слів) нівроку, далебі, як видно; Хвалити Бога; Богові (Богу) дякувати, дяка Богу – вживається як вставні слова у значенні на щастя. Бог його знає (скорочений його варіант бозна) ‒ невідомо, не знати. У цьому значенні вживається вираз із негативною основою: чортзна-де або поширений його варіант чорти його могли знати.

До цього ряду етикетних фраз можемо віднести й інші слова і вирази, що в своєму складі мають іменник Бог. Серед найпоширеніших є такі: спасибі, що вживається на вираження вдячності певній особі. Хоча семантика цього слова є глибшою. Як відомо, це слово з'явилося завдяки сполученню (злиттю) двох слів спаси і Боже в одне. Тому люди, які дякували, просили Бога про спасіння своїх добродіїв за допомогою короткої фрази-заклику; простибі/простибіг – подібна до попередньої і виражає велику вдячність. Це значення подане згідно із сучасним змістом цього слова. Проте, як і в попередньому випадку, його семантика розкриває глибше значення цього слова. Воно (це слово) утворилося шляхом злиття двох слів прости і Боже в одне. Його значення виявляє прохання до Бога про прощення гріхів тому, хто чинить добре діло. Супровідним виразом до етикетних формул спасибі і простибі є фраза Хай Бог помагає, що органічно доповнює висловлені побажання.

Слово Бог входить до складу багатьох виразів мовленнєвого етикету. Можемо в цьому сенсі згадати маловживане сьогодні слово далебі. Світлана Богдан, посилаючись на Митрополита Іларіона, каже, що це форма легкої божби, що часто трапляється у говорах Східної України. Проте воно є запозиченням з польської мови: da li Bog – як Бог дасть. Воно за своїм семантичним значенням виражає ствердження, запевнення: так, слово даю. Тому воно близьке за значенням, якщо й не тотожне, до іншого виразу: їй-богу, що теж виражає запевнення у правдивості сказаного. В усному мовленні, а також у творах письменників, як це ми бачимо у творі Уласа Самчука "Марія", трапляється скорочена версія цього виразу ‒ їй-бо.