Піст і духовне зростання - 22 Березня 2013 - Духовне життя християнина

Як часто ми задумуємось над тим, куди прямуємо? Яким способом досягаємо мети, як і від чого отримуємо враження впродовж життя? Що змушує нас продовжувати іти і сподіватись? Адже ми сподіваємось, без сумніву, бо інакше не були би зараз там, де ми є. Ми шукаємо різних методів і шляхів, так часто потребуємо підтверджень тому, що наші старання не марні. І буває так, що таких відповідей чекаємо від людей… Втрачаємо часом терплячість і спокій, здобуваємо недовіру, коли задовільних реплік у наш бік не чути.

У різноманітному і буремному житті забуваємо про те, що можливості отримуємо від Бога, бо саме Він надає нам благословення роботою, яка у кінці приносить чи не приносить плід. Клопочемося про працю, результат, успішність і зовсім забуваємо духовно зростати, посилаючись на саме «функціонування, механізм» і ритм нашого життя.

Є така гарна нагода - добрий час трохи надолужити ті дні, які ми провели у біганині. То є час Великого Посту, час духовних вправлянь, осмислення свого життя через духовні зусилля.

В цей період ми можемо зростати і реалізовувати себе у стриманості. Вартує спробувати зробити собі постанову і намагатись її додержуватись. Подумати, без чого ми «не можемо обійтись» щодня і, знову ж таки, спробувати про це забути на час Посту, аби відновити у собі спокій і берегти його надалі. Бо Піст є часом спокою. Він дарує нам можливість заглянути у себе і віднайти свої «неспокійні місця», слабкості і представити їх Богу у Сповіді.
Присвячений час розважанням, молитвам і тиші, що здатні пробудити нашу свідомість до звершень добрих справ, а саме: допомоги ближньому, прояву милосердя, бажання прощати, дарувати любов і підтримку.

Сповідь допомагає здолати свої неприборкані пристрасті і освіжити пам'ять про вчинені помилки заради того, щоб подарувати і забезпечити людині світле пережиття Христового Воскресіння і її подальшого життя.
Піст – час вправляння. Це час віднови і розважань над своїм життям. Це також вміння «мистецько переробити себе».

Аскетичний спосіб життя можливо не кожному під силу, можливо не кожен цього хоче чи потребує, однак старатися можуть всі. Тому не варто то занедбувати, адже такий час даний нам на добро, на освячення, на роздуми.

У часі Посту ніхто нам не пропонує відмовлятися від своєї роботи, полишати обов’язки і закриватися у собі від всього світу. Але закритися від неспокою світу, від надмірного галасу і несенсорних розмов. Присвятити себе думці про Бога і про своє духовне життя: яке воно, чи та духовність практикується у моєму житті, чи я про неї якось дбаю.

І неодмінно ці старання, які ми прикладемо у часі Посту, будуть милі Богу і Ним благословенні. Не людьми і їхніми похвалами, не для світу це робимо, але для себе на радість Богу.

Практика Посту для мене стала часом правдивого і глибокого розважання над своїм життям. Завжди намагаюсь роздумувати, як я можу збавити темп моїх амбіцій, скоротити ріст переживань і набути тривкої довіри до Бога. Стараюсь шукати спокою! Якби часом важко не було – я стараюсь.

http://www.livingrosary.org.ua/saviorway/items/pist-i-duxovne-zrostannja.html