Головна » 2011 » Березень » 30 » Милість Божа
|
 Бог не обіцяв нам ні вічноблакитних небес, ані стежок, вистелених квітами. Бог не обіцяв сонця без дощу, радості без смутку. Він не сказав, що ми не матимемо тягарів і незліченних турбот. Але Бог пообіцяв силу на цей день, світло на дорозі, благодать на випробування, допомогу згори, співчуття, що не минає, і любов, що ніколи не перестає. Бог обіцяв, що ніколи не покине, що буде відповідати на наші молитви. Нам потрібно просто довіритись Йому. Я переконалася в цьому у власному житті. Як тільки я довідалась, що завагітніла, безмежна радість охопила мене. Уявляла, як буду тримати на руках маленьке дитя, як воно вперше усміхнеться, промовить таке довгоочікуване слово «мама», як вперше поведу його до дому молитви. Все навколо було таким прекрасним: природа, люди, здавалось, що все усміхалося мені. Йшла вулицею, дивилась на мам з дитячими візочками і думала: «Це ж і я скоро зі своїм немовлятком буду так гуляти».
Та Бог не обіцяв радості без смутку. Десь на третьому тижні вагітності я захворіла. Саме тоді в Україні була пандемія небезпечного грипу. Висока температура не покидала мене кілька днів. Вживати ліки я не хотіла, знаючи, що це може зашкодити маляті. Тому пила тільки чай з малини. Ми з чоловіком молилися, просили в Бога зцілення. Були моменти, коли мій стан дещо поліпшувався, але потім знову піднімалась температура до 39,5. Довелося їхати до лікарні.
Там мені одразу підключили крапельницю. Але й після цього температура не падала. Лікар на моє запитання: «Чи може висока температура вплинути на перебіг вагітності» відповіла: «Усе може бути». А тут ще виявилося, що в мене двобічне запалення легенів. Було назначено антибіотики. Я боялась, що можу втратити маля. «Що буде з моїм дитям», - думала я. Лікар сказала не переживати, якщо вагітність перерветься, бо антибіотики можуть зашкодити дитинці. І тут же додала: «Бог добрий. Якщо дитинка виявиться сильною і захоче жити, то все обійдеться».
Ці слова були як світло на нашій дорозі випробувань. І ми з чоловіком молилися, щоб Господь нам послав допомогу згори. Молилася церква. Я вірила, що милість Господня безмежна, що Він не залишить нас. Бог, люблячий наш Батько, відповів на наші молитви. Коли через тиждень мені зробили УЗД, то виявилося, що в моєї крихітки забилося серденько. Значить, все добре, вона буде жити. Слава Богу за Його милість. Медперсонал радів разом зі мною. І коли, виписуючись з лікарні, я подарувала своєму лікарю один з номерів «Рибки» і сказала, що ми молилися до Господа за наше дитя, вона радісно промовила: «Я знаю, Бог є!».
Через кілька місяців я тримала на руках свою донечку – милість Божу. Ми з чоловіком так і назвали нашу крихітку – Яночка, що в перекладі з єврейської означає «милість Божа». Незабаром їй буде п’ять місяців. Вона здорова, весела дівчинка.
Якби не було дощу, ми б ніколи не змогли милуватися красою веселки. Якби не було смутку, ми б ніколи не пізнали, що таке радість, і не відчули, яка велика Божа любов до нас.
«Віковічною любов’ю полюбив Я тебе, тому і розпростер над тобою Мою ласку» (Єр. 31:3).
Автор: Уляна Мочарська
За матеріалами: rubka.org.ua
|
|
Переглядів: 1375 |
Додав: Nazar199111
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
| Форма входу |
| Дорогі брати і сестри у Христі якщо ви зайдете як зареєстрований користувач ви зможете побачити на багато більше інформації! А також позбудетесь реклами яка висвітлюється на сайті |
 |
|
| Це ваша пожертва |
| Перехід по рекламі це є Ваша пожертва для подальшого розвитку сайту
|
|
|
| Пошук |
|
|
|
| Календар |
|
|
|
| Архів записів |
|
|
|
| Наше опитування |
|
|
|
| Друзі сайту |
|
|
|
