У жителів Філіппін на Страсну П’ятницю поширений звичай самобичування. Учасники масових процесій б’ють свої спини батогами, поки ті не покриваються кров’ю. Десятки філіппінців погоджуються на добровільне розп’яття на хрестах. Їх прибивають цвяхами справжніми, продезінфікованими в спирті, і залишають на деякий час без всяких знеболюючих. Католицька церква неодноразово офіційно засуджувала ці звичаї, але заборонити їх не може.

У руанському кафедральному соборі, що у Франції, одна з башт називається Масляною. Однак олію тут не виробляли і не зберігали. Таку назву вона здобула тому, що гроші на будівництво цієї башти були отримані від продажу церквою дозволів їсти масло у Великий піст, чого в принципі робити не можна.

У середньовіччі були випадки церковних судів над тваринами за всіма правилами – з обвинувачами, адвокатами та свідками. Обвинуваченими могли стати будь-які тварини від великих домашніх до сарани і травневих жуків. Домашніх тварин, як правило, судили за чаклунство і засуджували до смерті, а диких за шкідництво могли відлучити від церкви чи розпорядитися покинути територію країни. Останній подібний вирок корові був винесений в 1740 році.

Релігійні євреї прагнуть уникати християнської символіки і взагалі знаків, схожих на хрест. Наприклад, учні деяких ізраїльських шкіл замість знака «плюс» пишуть знак, що повторює перевернуту літеру «т».

Коли римляни прийняли християнство, вони масово почали знищувати дохристиянські статуї. Єдина бронзова статуя, що пережила середньовіччя, – це кінна статуя Марка Аврелія, і тільки тому, що римляни приймали його за першого християнського імператора Костянтина.

Інквізиція змусила Галілея відректися від своїх слів про те, що Земля крутиться навколо Сонця, а не навпаки, але своїх переконань вчений не поміняв. Проте знамениту фразу – «І все-таки вона крутиться!” – Він не вимовляв. Цей міф склав через сто років італійський журналіст. Тільки в 1992 році Ватикан офіційно визнав, що Земля не є нерухомим тілом і справді обертається навколо Сонця.

Джордано Бруно був спалений католицькою церквою не за наукові (а саме підтримку геліоцентричної теорії Коперника), а за антихристиянські і антицерковні погляди (наприклад, твердження про те, що Христос звершував уявні чудеса і був магом).

За християнським звичаєм, людину, якій залишалося недовго жити, священик сповідав, причащав і кадил ладаном. У результаті для позначення хворобливої людини або пристрою, що часто ламається закріпився вираз «дихає на ладан».

За євангельською легендою Понтій Пілат, вимушений погодитися на страту Ісуса, умив руки перед натовпом відповідно до заповідей Мойсея і сказав: «Я невинний у крові Його». Звідси виник вираз для зняття з себе відповідальності «я вмиваю руки».

Коли апостолу Фомі розповіли про воскресіння розп’ятого Христа, він заявив: «… якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не доторкну пальця свого до рани Його, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю». Сьогодні будь-яку людину, яку важко переконати в чому-небудь, називають «Фомою невіруючим».

У повісті Лєскова старовір проходить з одного берега ріки на інший по ланцюгах недобудованого мосту під час бурхливого льодоходу, щоб повернути з монастиря конфісковану у старообрядців ікону. За твердженням автора, сюжет заснований на реальних подіях, тільки там фігурує муляр, а ходив він не за іконою, а за більш дешевою горілкою.