Великі християнські свята завжди супроводжуються передсвятковим
постом. В кінці року є довгий піст перед празником Христового Різдва. В
українських православних і греко-католиків він розпочинається 28
листопада (за новим стилем) і триває до 6 січня включно. У
римо-католиків він розпочинається у цю неділю, 27 листопада, і триває до
Надвечір''я Різдва за новим стилем, тобто до 24 грудня
Різдво Христове, як і свято Воскресіння Господнього, належить до
найбільших празників у році, тому піст перед Різдвом творився на зразок
Пасхального посту і навіть носить назву Чотиридесятниці.
«Колискою» цього посту, як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о.
Юліан КАТРІЙ, є давня Галлія (сьогоднішня Франція). Згадки про
підготовчий піст до Христового Різдва на цих територіях сягають V ст.
Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ
Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина (11 листопада) аж до
Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II
(567 р.) приписує монахам постити кожного дня в грудні аж до Христового
Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак —
до Англії.
Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву «адвенту», що
з-латинської означає «прихід», тобто прихід у світ Христа. Спершу слово
«адвент» означало сам празник Христового Різдва, а пізніше — почало
означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя адвенту стає
на Заході початком церковного року.
Якщо на Заході різдвяний піст у VI ст. стає вже загальним, то на Сході
під впливом Заходу у цей час він лише починається. Першу згадку про
різдвяний піст — від 14 листопада (за ст. стилем) подає Коптійський
календар у VIII ст. Іванові Постникові (582-595), Патріархові Царгороду,
приписують таке правило: «Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в
дві Чотиридесятниці — це є піст св. Пилипа (Різдвяний піст — ред.) і
піст св. Апостолів Петра й Павла». У ІХ ст. Різдвяний піст стає
загальним на усьому Сході.
В Русі в домонгольській добі впродовж року були, окрім пасхального, ще
три інші пости. Як розповідає Київський митрополит Георгій у «Білеческім
Уставі», ці пости починалися тоді ж, що й сьогодні, лише Успенський
піст не був поширеним усюди й був коротший. Митрополит Георгій називає
Різдвяний піст Пилипівкою, що означає, що він починався від св. Пилипа,
27 (14) листопада. Під час Пилипівки він приписує такий самий піст і
поклони, як у Петрівку: це вживання їжі раз на день без молока і без
м'яса, а в суботу й неділю дозволяє вживати рибу. Київський митрополит
Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
У наш час Церква з різних причин досить злагіднила колись дуже строгі
пости й залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не означає, як
наголошує о. Юліан КАТРІЙ, що ми не зобов'язані до практики духа жертви,
покути й посту. Час посту — це насамперед час очищення душі та
приготування особи до відзначення світлого християнського свята, зокрема
події приходу у світ Ісуса Христа.
Піст для християн супроводжується частою молитвою та прийняттям Святих
Таїн, які повинні бути постійною практикою християн і не в час посту.
Головна мета посту, встановленого ще у ранні століття християнства, –
духовне очищення людини. Тому піст – це відмова не тільки від скоромної
їжі, але й від гріховних думок, згубних пристрастей і звичок для того,
щоб можна було з чистим серцем зустріти свято Різдва. Без молитви і
покаяння піст може стати лише дієтою.
|