Про духовність та релігію. Чи можна бути праведним в наш час? - 15 Квітня 2011

Духовне життя християнина

Головна » 2011 » Квітень » 15 » Про духовність та релігію. Чи можна бути праведним в наш час?

16:43 Про духовність та релігію. Чи можна бути праведним в наш час?
Ще і нині лунають ці слова. Весь християнський світ святкує це величне свято, яке має неабияке значення для кожного християнина. Великодні свята чекають з нетерпінням всі. І ті, хто вважає себе віруючим християнином, і ті, хто ходить до церкви лише раз на рік. Кожен очікує свято по-різному. Хтось проводить досвятковий період буденно, живучи повсякденними клопотами. Хтось живе у строгому пості і молитві. Хтось взагалі не задумується над тим, що таке Великодень, що йому передує і що відбувається після нього. Але і перші, і другі, і треті, в тій чи іншій мірі, однаково вважають себе віруючими людьми. Що змушує людину вважати себе християнином? Сам факт хрещення? Належність до релігійної конфесії? Відвідування храму? Спробуйте задати собі питання, чи вважаєте Ви себе християнином (християнкою). Якщо так, то чому? Відповіли? А тепер згадайте (якщо знаєте), а хто ж такі християни? Чим християнин відрізняється від жителя африканського племені, що сповідують Вуду? Важко відповісти? Впевнений, що Ви легко впораєтесь із завданням, і запросто відповісте, чим християнин відрізняється від того, хто поклоняється Вуду. Думаю ні для кого не секрет, що християни сповідують заповіді Христові. Основними чеснотами християнства є прості і на перший погляд банальні речі: щоброта, щирість, щедрість, милосердність, безкорисливість. чесність та інші. Поняття християнина не вміщує таких понять, як заздрість, ненависть, злопам'ятство, хамство, обман та багато інших. Десять заповідей прості і доступні, переказувати які немає змісту, бо переконаний, що кожен якщо не знає, то бодай чув про них. А яким ми бачимо сьогоднішній світ, що нас оточує? На мою думку, він прямо протилежний до християнського світу. Недостатньо просто раз на рік піти до сповіді, вистоявши в черзі, посповідавшись поспішно, або в деяких храмах взагалі за 30 секунд. Адже прийшовши до храму покаятись у гріхах, людина тут же грішить, намагаючись обманути свого ближнього, хитрістю обминувши величезну чергу, щоб якнайшвидше підійти до священника, що сповідає, а потім до причастя. На мою думку, недостатньо просто прийти до храму в день виносу Плащаниці, і помолившись, стати не в кінці черги, а десь посередині, маючи всіх інших, що стоять позаду за дурнів. На мою думку, недостатньо вирядитись як на показ мод на подіумі, і прийти святити паску, поняття не маючи про зміст цього християнського таїнства. Чи свідчить про християнський світ звичай церковної прислуги йти попереду священника на освяченні пасок, і збирати гроші («пожертву») та відрами яйця. Чи свідчить про християнський дух і розуміння християнства збирання більшістю священників грошей за відправу на гробах, в час великодніх свят? Чи свідчить про християнський світ майже (зауважте, майже..) повна відсутність благодійної діяльності зі сторони церков. Хіба у місті немає бідних, знедолених, або тих, що просто потребують простої, людської допомоги? Благодійну діяльність церков ми бачимо лише з фільмів, де зображують минулі століття. Чи свідчить про те, що народ наш християнський, коли у суспільстві панує загальна ненависть і зневага (Див.: http://zolochiv.big-forum.net/OEINIOs-AEOOs-c4/Iiooee-noeie-f17/Eiioeeoieiay-Oioaeuia-iaiaaenou-ciaaaaa-t10.htm.) Хіба ми бачимо бажання людей творити добро один для одного безкорисливо? Чи не підмінює нам всі християнські поняття культ грошей? Гроші для більшості з нас – це божество, на яке ми молимось щодня, і готові заради грошей вдавитись або вдавити свого ближнього. Гроші є тим злом, яке спустошує наше суспільство, наші душі і вбиває моральність. Давно минули ті часи, коли люди виживали. Про життя на грані виживання не можуть свідчити кількість дорогих іномарок на вулицях, захмарні ціни на квартири, які постійно хтось купує та продає. Про життя на грані виживання не свідчать будинки, що зводяться, магазини, що відкриваються. Про життя на грані виживання не свідчать спустошені полиці магазинів напередодні свят, та багато іншого. Ні, здається люди вже таки зажиріли. І забули, що вони є людьми. В нас час, людина людині не брат. Людина людині вовк. Хижі тварини метушаться вулицями міста, шукаючи здобич, втративши людське обличчя. Чи можна в такий злий і жорстокий час бути добрим і високорелігійним? Звичайно ж, можна до безмежності звинувачувати світ, інших людей, в тому, що вони не такі. Що все кругом черстве і бездушне. І випрадовувати власну бездушність навколишнім світом. «Не ми такі – життя таке». Пам»ятаєте слова з фільму «Бумер»? І чим вони закінчили? Тим самим закінчить такий народ, яким він є зараз. Ніхто не хоче заглянути в свою душу, і сказати собі: я неправий. Рідко хто щиро зараз просить пробачення. Як правило, кожен вважає себе правим. Це саме йому переходять дорогу, а не він комусь. Це саме йому мають поступитись, а не він. Це саме він заслуговує на повагу, а інші ні. Інколи задумуюсь над тим, чому так. Хто винен? Де вихід? Невже так буде завжди? І знаходжу наступну відповідь: так буде не завжди. Буде ще гірше. Знаєте чому? Тому, що мораль суспільства впала нижче плінтуса. Країна не має жодної ідеології, яка б згуртувала націю. Але не можна все скидати у вину країни. Бо країна наповнюється нами. Високоморальна ідеологія не може народитись в безморальному суспільстві. Починаючи з садочків, шкіл, хто виховує дітей? Як їх виховують? Як приклад, в школі, дитина веде себе жахливо. Вчителі готові позбутись такого учня, але не можуть. По-перше, це слабкість моралі самих педагогів. По-друге їх продажність. Приїде мамаша з Італії. Запхає пачку грошей директору в кишеню, і всі задоволені. Чому така мама навчила свою дитину? Безкарності. Безконтрольності. Бєспрєдєлу. Далі йде ВУЗ. Все платне. Маєш бабки - ти крутий. Не маєш? Їдеш на заробітки. Інший шлях – бізнес. Бізнес – взагалі окрема тема. Через жагу наживи більшість бізнесменів втратили людяність. Накрутки на товарі в нашому регіоні взагалі не мають меж. От скажіть, хіба голод блокадного Ленінграду змушує продавця обрахувати Вас на гривню чи дві? Ні. Це жадність і злодійство. Такий продавець злодій, і немає йому виправдання. Рівень послуг, що надаються у нас, нижче всяких меж. Таке враження, що ті, хто займається продажем товарів, наданням послуг живуть останній день. Головне якнайшвидше спихнути товар, взяти гроші, і розтворитись у темряві ночі. Ніхто не дбає про репутацію, бо гроші головніші від доброго імені. Те ж саме стосується якості продуктів. Спробуйте довести щось продавцю товару, термін придатності якого прострочений. Інколи, знайома продавщиця каже: «не беріть, давайте я вам заміняю, а це ми комусь ще продамо». Отак, виявляється, хтось таки має отруїтись, пошкодити шлунок, але кожна копійка «бідного» бізнесмена має бути відроблена, зароблена, примножена. Про владу взагалі мовчу. Який народ – така і влада. Кожен має те, на що заслуговує. Звідки має взятись порядна влада, якщо серед народних мас практично немає порядних людей. А якщо і є, то порядним шляхом вони до влади не прийдуть, бо туди потрапляють егоїстичні, наглі, безсовісні, бездушні, часто бездарні люди. І чого можна очікувати від таких посадовців? Дуже часто читаю з різних місцевих джерел як критикують владу. Деколи це виглядає як цілеспрямована акція, намагання привернути увагу, заслужити собі репутацію чесної людини, яка бореться зі злом. Але хто ж ті, чесні люди? Ми знаємо їх в лице. Вони такі ж, які і ця влада, яку вони критикують, або ще гірші. Бо ділами своїми показали, хто вони і що. Одна дівчинка на нашому форумі пише: «хочу на безлюдний острів». Як я її розумію. Коли людині дуже важко, вона усвідомлює, що важко їй завдяки людям, що її оточують. Бо світ злий і недобрий. Бо панує всезагальна ненависть і зневага. Чи можна в такий час, в такому суспільстві бути християнином? Справжнім християнином у високому розумінні цього слова? Вважаю що так. Ніхто не змусить Вас красти. Ніяке оточення не змусить Вас бути підлим і підступним. Ніхто і ніколи не змусить Вас до помсти. Бо все це народжується у наших душах, а не назовні. Не можна змінити світ, не змінивши себе. Ці слова є крилатими, і не втрачають актуальності у всі часи. Чи є у такого народу майбутнє? Звичайно є. Але мені воно видається потворним. Взято з сайту http://zolochiv.big-forum.net/t159-topic
1 2 3 4 5 Переглядів: 894 \| Додав: Nazar199111 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Неділя, 28.04.2024, 02:45
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Дорогі брати і сестри у Христі якщо ви зайдете як зареєстрований користувач ви зможете побачити на багато більше інформації! А також позбудетесь реклами яка висвітлюється на сайті

Це ваша пожертва

Перехід по рекламі це є Ваша пожертва для подальшого розвитку сайту

Пошук

Календар

Архів записів

Наше опитування

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz