Протестанти для себе питання про жіноче священство вже вирішили, здається, пішли ще далі у своїй міфічній "боротьбі за права людини" - дозволили, і навіть "благословили" однополі шлюби (але це інша тема).
В Православній Церкві жінка, особливо у 20 ст. зробила багато для Церкви. Приміром у нашому селі ці жінки відстояли храм в Радянські часи, після закриття храму зберігали по домам ікони і сосуди церковні, а потім, коли відкрився храм зносили все і облаштовували його для богослужіннь.
Жінка вірить у Бога серцем.
Та і сьогодні фактично відсотків 85 активними нашими прихожанами є саме жінки - вони ж прибирають у храмі, співають, допомагають в керуванні і т. д. і т. п.
Прочитав інтерв'ю отця Андрія Кураєва про місце жінки у Церкві. Дійсно цікаво стало - чому жінка не може бути священиком. У нього кілька пояснень цього, але основне, дуже влучне на мою думку - священик є іконою Христа. На відміну від протестантів (іконоборців), де пастор далеко не зображує собою Христа під час "преломлення хлібу", а тільки згадує Таємну вечерю. У Православній же Церкві священик зображує собою Христа, а Літургія є саме тією Таємною Вечерею і всі, хто причащається на Літургії, приймає РЕАЛЬНО участь у тій Таємній Вечері разом із Господом, разом з апостолами. Це є справжне таїнство, а не якась там згадка, чи спектакль чи ще щось.