Праведник, як фінік, розцвіте і, як кедр на Ливані, виросте. Саме таким в біблійному значенні плодовитим деревом є мученик за Христову віру владика Григорій Балагурак ЧСВВ. Цей подвижник Христової Церкви є маловідомим у нас на Івано-Франківщині хоча народився він саме у Станиславові 5 липня 1909 року Божого. Вчився у початковій школі Станиславова, а знання середньої школи здобув у Бучачі і Лаврові. Треба сказати, що в Галичині василіяни створили навчальні заклади для світської молоді у Дрогобичі і Бучачі в 1784 року та Лаврові 1788. Василіянські колегії для світської молоді розширювали і доповнювали мережУ народних церковно-приходськИх і парафіяльних шкіл. Очевидно, що навчаючись у колегії Володимир Балагурак всупив до ЧСВВ отримавши при облечинах нове чернече ім’я Григорій, і вже 1927 року склав монаші обіти у Крехові. року навчався у духовній академії в Добромилі та Кристинополі.

На щастя, у василіанському монастирі вже понад 70 років творить чернечий подвиг ієромонах Доротей Шимчій. 67 років о. Доротей є невтомним служителем у Божому винограднику. Цей монах-василіанин є мУжем праці, науковцем, який написав десятки книжок. Він особисто був знайомий з о. Г. Балагураком і радо поділився спогадами про священика для нашої програми. Отже, вперше молодий чернець Доротей побачив тоді студента богослов’я Г. Балагурака у Крехові. Богослови часто приїжджали до Крехова на кілька днів. Вони співали в хорі, приходили до новиків на духовні розмови.

Вставка 00. 33-05. 04

В 1934році чернець Григорій Балагурак отримав ієрейські свячення з рук блаженного мученика владики Йосафата Коциловського ЧСВВ. З 1936-до початку 1938 року проживав у монастирі отців-василіян у Станиславові. В тому ж році о. Балагурак був призначений виконуючим обов’язки пароха у Кристонополі.

о. Доротей на той час проживав з о. Балагураком в одному монастирі. Ігуменом був о. Платон Мартинюк.

2 Вставка 02. 10

Від 1941 до 1945 року о. Григорій виконував служіння ігумена монастиря отців Чину Святого Василія Великого у рідному місті Станиславові.

Зі спогадів парафіян довідуємося таке: «Отець Григорій був ревний священик, знаменитий проповідник, добрий організатор, а його прекрасний дзвінкий і милозвучний тенор заповнював чудовим тембром цілу церкву і губився в її високих оригінальних банях».

На початку 1945 року розпочалася хвиля арештів греко-католицького духовенства. Того ж року у березні-квітні, на випадок різних політичних перемін правлячий єпископ Станиславівської єпархії Григорій Хомишин таємно висвятив на єпископів отців Івана Слезюка, Симеона Лукача та Григорія Балагурака, саме його призначено Генеральним вікарієм єпархії.

Вставка.

Після закриття монастиря оо. Василіан у Станиславові о. Балагурак до 1946 року проживав у Гошівському та Погонському монастирях.

У жовтні 1949 року владику Григорія Балагурака заарештовано. Владика двічі був ув’язнений. Які причини були для арешту єпископа, за якими статтями його засудили та що означав для нього цей вирок, ми довідувалися у професора Ярослава Заборовського.

Вставка.

Отець з природи був здоровою людиною, читаємо в спогадах с.м. Ігнатії Васько. Однак після першого його ув’язнення під час зустрічі з черницею отець скаржився на біль серця, почувався нездоровим. А невдовзі його засудили вдруге.

Після другого заслання на довічне поселення до м. Коркіно, в жовтні 1965 року перестало битися серце мужнього і непереможеного ворогами Христової Церкви підпільного владики-василіянина Григорія Балагурака. Який відійшов у вічність в опінії святості. На Сибіру Він працював столярем. І помер від напруженої і виснажливої праці при верстаті.

Сучасники, з якими перебував на засланні владика Григорій, засвідчують:

«Ми не знали, що то за людина. Він всім робив тільки добро, всіх слухав, нікому не відмовляв. Якби ми знали, що він священик, то не змушували б до такої тяжкої роботи».

ВІДБИВКА.

За тілом вл. Григорія до Челябінська, поїхав о. Ігнатій Янтух ЧСВВ, який представився на місці як племінник покійного. Далі про похорон та вже перші ласки отримані за молитвами Г. Балагурака розповідає с.м. Марія Роспопа. Адже похорон відбувався саме у Сестер – Мироносиць у м. Івано-Франківську на вул. Індустріальній,

Вставка.

Похований вл. Балагурак на Івано-Франківському міському кладовищі, що на вул. с. Бандери. Зі свідчень с.м. Ігнатії Васько дізнаємось, що похорон був багатолюдний і величний. Люди молилися біля гробу цілу ніч. Владику Г. Балагурака знало і любило ціле місто, то був святий чоловік.

31 березня 1992 року владика Григорій Балагурак реабілітований прокуратурою Івано-Франківської області за відсутністю складу злочину.

Ми запросили до участі в програмі директора видавництва «Нова зоря» та Головного редактора одноіменної газети о. Ігоря Пелехатого. о. Ігор офіційний постулятор у справі беатифікації українських новомучеників. Ми поцікавилася у нього, що стало причиною зупинення беатифікаційного процесу підпільного єпископа Григорія Балагурака . До речі, у цьому процесі проявилося друге чудо за посередництвом владики.

Відбивка.

У нашій програмі також бере участь ігумен монастиря оо. Василіан о. Йосафат Фітель. Отче ігумене, що Василіянський Чин робить для того, щоб підпільний владика-висиліянин був зарахований до лику святих.

Відомо кілька приватних свідчень про отримані Божі ласки за посередництвом вл. Григорія Балагурака. Заохочуємо і вас, дорогі слухачі, молитися до цього мужа віри, який є покровителем скривджених і забутих, а він неодмінно вислухає ваші прохання і заступиться перед Христом-Господом.